Альбом лютого дуркування, який вміло стібе деякі музичні сцени країни.
Другий альбом Figurata доходить у своїх веселих фокусах до абсурдних замальовок про певні нюанси української музики.
Figurat настільки легко крутить цим альбомом, що навіть може цього не помітити. Зате його мають помітити всі інші. На щось подібне нещодавно зазіхав Врангель, і ось хтось нарешті це зробив без його пафосу.
Він розпочинає від сновидного пересмішництва Zbaraski та доходить до абсурдних замальовок, де майстерно стібе дуркування Брикульця чи курганівський косплей МС Реп ("пісня про секс", "сексуальний фрістайл").
За бажання там навіть можна зауважити легкий глум з Джамали, адже вона ніколи не заспіває чогось подібного. Стібеться Figurat не лише з когось конкретного, але й зі жанрових обмежень рнб чи кількості власних масок ("алгоритми").
Окремим блоком на його лютому альбомі йде відверте глузування з деяких представників тутешнього репу ("мені так мало", "блаблабла"). На відміну від Врангеля він це робить тихо, перфектно та без пафосу. Дістається усім. Наприклад, численним адептам Клоннекса та самому jockii druce ("#ukrap").
Десь навіть здається, що псюковий Kalush не заслуговує на настільки технічний матеріал ("на висоті" (Remix)). Після такої абсурдної шпильки вбік загублених шукачів етнокоду йому б вже мала світити колаба з ДахоюБрахою ("на висоті").
І це ж не просто собі якийсь стьоб чи якась там пародія. Увесь його матеріал скрізь має більше сенсу, аніж у предметів його обсервації. Він ніде нічого не втрачає навіть на йоту (ні якості, ні змісту). Видається, що Figurat – це ще та людина Відродження. Він може все та відразу без особливих втрат.