Nazva "Феномен Івасюка" (2023)

Аматорські переспіви пісень Володимира Івасюка на мініальбомі галицько-донбаського гурту Nazva з фейковим німбом "етно-арт-хаос".

На етапі становлення українського Ютубу під час війни райдужний ентузіазм Загону кіноманів у документалі про Володимира Івасюка десь ще можна зрозуміти з певного кута. Вже добре, що у цій стрічці майже немає профанних бздур на кшталт документалу видання Слух про український фолк чи фільму Вусатий фанк.

Просто не варто було долучати до цієї благородної місії, що мала на меті зняти з Івасюка віночок кітчевої заквітчености, всіляких аматорів своєї справи, які відразу вивертають стрічку на колію піонерського кітчу. Бездарні посередники лише спотворюють усю красу оригінального повідомлення.

Пан Гордієнко, здається, вчився у Львові, але він чомусь оминув своєю увагою цю типово львівську фішечку снодійних каверів на Івасюка. Прошу пана, він навіть грабував польську пошту у Городку у фільмі Екс (2020), але чомусь нічого не знає про убогу традицію місцевих інтерпретаторів Івасюка та іншого ретро.

Наприклад, про каверний проєкт Ivasyuk, який перетворює його пісні на сонне непорозуміння під інфантильний носик. Чи тую традицію слухати Квітку Цісик транзитом через співачку Муху. Чи місцеву ретроманію гурту Wszystko з міського палацу культури ім. Гната Хоткевича, яку цьогоріч легко поставити біля потьомкінської стилізації українських народних пісень від лейбла Mozgi (нині – Pomitni) на альбомі "ДНК" (2023).

Якого одкровення він чекав від місцевого імітатора чужої творчості Макса Пташника на його версії "Червоної рути"? Дивно, що за такої ситуації він ще не запросив каверника Панчишина чи самого Остапа Дроздова з різдвяною версією. Якого одкровення він очікував від учнівського дуету Nazva з їхнім піонерським завзяттям цнотливих чемнюльок?

Вони лише долучилися своєю музичною одиницею до кітчевого легіону місцевих шанувальників Івасюка з їхніми халтурними каверами. До Піккардійської Терції їм декілька парсеків пішки ("Капелюх"). І все, на що спроможне їхнє усвідомлення власного аматорства, це лише невміла спроба трішечки, ледь-ледь, згрубша втулити собі глибини чи психоделії Мар'яна Пиріжка. Це просто знущання якесь з Івасюка ("Водограй"), де вони навіть приблизно не розуміють його музики. І не знають, що таке грув Івасюка.