Mozgi "ДНК" (2023)

Карнавальний збірник карикатурного плазування біля українських народних пісень з дулею в кишені від студії "Квартал 95".

У торішньому інтерв'ю Варениці очільниця лейбла Mozgi Ірина Горова поставала людиною, яка щось там розуміє у музиці, але відчуває реп на рівні Ірини Федишин. Цьогоріч Горова разом з продюсеркою студії "Квартал 95" Іриною Пікаловою організувала альбом "ДНК", де, за її словами, вона хотіла переосмислити, апгрейднути код нації, зберігаючи повагу до нашої ідентичності. Те, як лейбл Mozgi переосмислює код нації, уважний глядач вже міг якогось побачити під час колядок та щедрівок Насті Каменської у декольте.

Радісна реклямка цього явища гордо сповіщає про те, що на альбомі "ДНК" 18 улюблених народних творів звучать у незвичному поєднанні з популярним звучанням джазу та соулу. Однак насправді нічого незвичного для української культури на цьому альбомі немає. Це чистий фейк перевзутого мислення, який лише паразитує на феномені Українського соулу (дехто це називає Вусатим фанком).

Жодного переосмислення тут нема, оскільки все вже давно переосмислили до них. Горовій та Пікаловій лишають лише одні кліше російського формату постсовкової ностальгії "Стариє пєсні а главнам", які породжують у цьому коді профанації братську могилу необов'язкової халтури від місцевих виконавців. Останні, до речі, щось там таки силкуються зробити у своїх прилизаних версіях, бо ще трохи бояться навколишніх обставин війни. Жити хочуть, а тому ще не так намагаються заспівати.

Однак немає у них ні душі, ні відчуття, ні слуху, ані особливого розуму, щоб навіть хоча б натякнути на якусь можливість змін у їхній творчості, окрім псевдопатріотичної мімікрії. Краще вже перевидати Валентину Купріну, Ларису Остапенко, Квартет Пилипа Бриля та все найкраще з Українського соулу, ніж слухати звуконаслідувальну карикатуру цих заслужених попсовиків у стилі стерильного львівського кавер-бенду Wszystko.

Немає у цього втраченого покоління місцевих мистців ні фантазії, ні оказії заокеанського ґрунту, щоб хоча б наблизитися не так до Квітки Цісик (тут вже є співачка Муха), як, наприклад, до гурту Нічна мелодія з американського Рочестера з LP 1977 року "Незабутня Україна" (Volume 2) чи дуету Mickey and Bunny з треком "Чорнобривці".

Так і стає альбом "ДНК" (2023) суцільною кумедією від місцевих креольців, яким та українська культура десь далеко до одного місця у цьому карнавалі в овечих шкурах. Тіна Кароль навіщось дає Тоні Брекстон ("Чом ти не прийшов?"). Полякова хоче дати Квітку Цісик ("Ой, у вишневому саду"), хоча їй так неймовірно далеко до героїнь мультика Heavy Metal (1981). Дорофєєва також хоче свою персональну квіточку ("Цвіте терен"). А танцюрист Монатик для чогось залазить у латино ("Підманула підвела"), хоча має день і ніч молитися на босанову "Ніч яка місячна" ВІА Кобза.

У джазі Білик та Коляденка бракує лише Семена Семеновича Горбункова на сцені ("Ой, на горі два дубки"). Хома та Пономарьов вивергають типовий для своїх останніх версій духопідйомний кітч ("Гей, соколи!"). А Олег Скрипка, який ніяк не може визначитися з патріотичними циніками, дає трохи Мар'яна Пирожка у своєму посполитому шансоні ("Гуцулка Ксеня"). Приджазований ленд-ліз Брєжнєвої, Таяни та Жіночого кварталу ("Била мене мати", "Коломийка") може прорости лише далекою подобою The Andrews Sisters чи Христинки Агілери.

Цікаво, що слухали Піанобой та Роксолана своїм органчиком ("Чорні очка")? Щось з нового на кшталт Delvon Lamarr Organ Trio чи легендарну Роду Скотт? Якщо останню, то де тоді привіт треку "Бандитто, Ганстеритто" з Пригод капітана Врунгеля Давида Черкаського?

Гарем-поп гурту Kazka навіщось береться за сакральність треку "Пливе кача", і все, що може там зробити, то це типу джазок під Майзла. І замість того, щоб з таким саундом зайти у психоделію, вони профанно вирулюють у безлику вакарчукеску з кітчевим дудуком. Найбільшим маразмом альбому "ДНК" стає дубовий неофіт Пивоваров, який намагається втиснути в "Несе Галя воду" карикатурний коктейль Ніни Сімон та Джима Гендрікса в базарних шмотках Багдана Тітаміра.

А от Злата Огнєвіч могла б стати прифанкованим топчиком цього диску, якби не почала косити під галицьку фейкицю Гунну Чорну, яка косить під Аліну Паш.

Нудна Могилевська боїться дати Ларису Доліну в "Ой, чий то кінь стоїть?", але це не так важливо у контексті фрагмента Дейва Брубека "Take Five" у пісні "Ой, чий то кінь стоїть?" ВІА Ватра на альбомі "Вам даруємо" (1974), який тут присунули в трек "Горіла сосна" Горбунова та Нікітюк. У 1974 році це ще якось можна зрозуміти, але навіщо це робити у 2023? А ще цікаво, який такий код тут збирається апгрейдити товариш Горбунов після свої українофобних фільмів та серіалів типу Скажене весілля, Останній москаль та Великі Вуйки? Горова, до речі, у Скаженому весіллі була співпродюсеркою.

Логічно, що весь цей захід закінчується 95 Кварталом у треці "Лента за лентою", який більше нагадує радянський хіт "Касiў Ясь канюшыну", аніж щось притомне. Певне, що мотоцикліст Пікалов часто Ну, постривай на дозвіллі дивиться, бо звідки тоді взятися такій дулі в кишені від його квартальних друзів у стилі їхніх друзів зі студії Анімаград, які засунули у фінал українофобного трешу Мавка. Лісова пісня (2023) фрагмент російського мультфільму Три богатирі та Шамаханська цариця (2010).

Якщо ж узагальнити всіх цих персонажів до однієї постаті, то всі вони скрізь, завжди та відразу – жінка Лотова, яка назавжди застигла соляним стовпом на шляху до спасіння через свій погляд назад. Тут ще відразу виникає цікавий теологічний парадокс у їхній орієнтації на російський ринок ще рік тому. Попри всю нелюбов РПЦ та УПЦ (МП) до Гейропи, увесь нинішній стан цих спільнот – це чиста содомія, де вони всі скопом намагаються зґвалтувати небесних посланців, саму Євангелію. І як тут не згадати любов Дзідзя до пердильного гумору та традиційний потяг 95 кварталу до гомофобних приколів.

Всі вони прокляті персонажі з Ангела-винищувача (1962) Луїса Бунюеля, які ніяк не можуть вийти зі своїх закутків на білий світ.

А для переосмислювачки коду нації Ірини Горової, колишньої дружини волонтера Потапа, надзвичайно вчасно вийшов альбом Sam Gendel "Cookup" (2023), де вона може послухати апгрейднуті версії треків Бейонсе, Boyz II Men чи Еріки Баду.