Ярослав Назаркевич: Ми не ставимо мети переконати всіх атеїстів

Ярослав Назаркевич: Ми не ставимо мети переконати всіх атеїстів

Ганна Власюк,  19 вересня 2013

Варіанти розмовляють з пастором Львівської Центральної Церкви євангельських християн-баптистів Ярославом Назаркевичем.  

Наскільки великою є кількість вірян Церкви у Львові? Як інтенсивно приходять (чи виходять) люди до/із Церкви?

Приблизна цифра – трохи понад тисячу чоловік. Відбувається стабільне зростання, хоч і не таке велике, як хотілося б.

Відхід – це переважно люди старшого віку, які вже покидають цю землю. Досить невеликий відсоток людей, які відходять, просто маючи певні свої причини.

Але є і зріст – по Львову це відсотки 3-4 щороку. Якщо брати, припустимо, десять людей, які приєднуються до громади, які приймають святе по вірі хрещення – у свідомому віці, то з них 8–9 людей – до 25 років. Таких більшість. Переважно це студенти, люди з вищою освітою.

Як вони знаходять шлях до Вашої Церкви?

Це відбувається по-різному. Найчастіше – через особисті стосунки – інтернет, малі домашні групи.  

Чи довгим є період від моменту зацікавлення Церквою до моменту, коли людина захоче охреститись?

Сьогоднішня ситуація досить серйозно відрізняється від, скажімо, ситуації 90-х років. Тоді, відколи людина почула проповідь про Євангеліє, про покаяння, про спасіння в Ісусові Христі і до моменту, коли людина хрестилася, приєднувалась до громади, могло минути півроку, рік. Зараз ситуація дещо інша і цей період може тривати 4,6, навіть 8 років.

Цей процес сьогодні досить довгий, і, очевидно, причиною цьому є те, що Львів тепер перенасичений релігійно. І тому цей час, коли людина бере в руки Євангеліє, читає, звіряє, думає, переосмислює – звичайно, цей час став значно довшим.

Тому є люди, які роками відвідують зібрання, але вони ніколи не виявляли бажання формально стати членами Церкви чи приєднатись до громади.

І вони є просто прихожанами – їм подобається, вони задоволені, можливо, дітей приводять до недільної школи, але на цьому і все.

І Церква толерує такий стан речей?

Звісно. Людину не можна затягнути у віру примусово. Це є особисте переосмислення свого життя, пізнання того, про що говорить Євангеліє, просто читання Євангелія і, звісно, це займає час. Тому зрозуміло, що це є певний процес, на який потібно місяці та роки.

Як і де відбувається сам обряд хрещення? Як багато людей можуть хреститися одночасно?

Згідно з Євангелієм, хрещення не є позбуттям від тілесної нечистоти, але обіцянкою Богові доброго сумління. Людина повинна бути навчена основами віри і тоді вона приймає свідоме рішення. І тому хрещення відбувається у дорослому віці.

Хрещення відбувається через повне занурення у воду, оскільки слово Β?πτισμα означає "занурення". І хрещення відбувається через слова-обітниці і повне занурення дорослої людини у воду.

Приміщення чи місце для цього ми обираємо залежно від пори року. У Домі молитви у нас є можливість хрестити – маємо басейн–баптистеріум. Туди можуть зайти двоє людей – той, хто хрестить, і той, хто приймає хрещення. А у літній час практикуємо це на відкритому повітрі і на водоймі – в останні роки у озері, що на Левандівці.

Людей може хреститися стільки, скільки є готові на той момент і виявили бажання – 10,20,30. Звісно, хрещенню передує підготовка, навчання, яке провадиться від 4 до 5 місяців.

Ці заняття ми називаємо "Заняття з віровчення євангельських християн-баптистів" і запрошуємо туди усіх бажаючих. Що бажаючих відвідувати ці заняття не ставиться умова, що по закінченню навчання вони обов'язково повинні хреститись.

Ви згадали про різноманіття релігій у Львові – яким чином Ваша Церква відповідає на виклики часу?

Все, що дозволяє поширювати Євангеліє – в міру фінансових чи інших можливостей ми намагаємось використовувати. Соцмережі, зокрема, хоч і несуть у собі певні небезпеки, все ж можуть бути використані для донесення євангельської істини та біблійного світогляду.

Якщо щось є позитивним – чому б його не поширювати через соціальні мережі? Чому б не говорити про ці речі? Якщо щось є сучасним в технічному плані, це зовсім не означає, що воно є "небожим", "негативним".

Коли ж через соцмережі, інтернет йде гріх – то, звісно, це – антибіблійно. А якщо речі Божі, євангельські, поширюються через інтернет чи через ЗМІ – в цьому немає проблем.

Тобто цілеспрямовано Церква себе в соцмережах не просуває? Цьому швидше сприяють самі віряни?

Чим людина живе, про те вона й говорить. Немає якогось примусу на зразок "відкрий сторінку", "закрий сторінку", "напиши щось". Це речі абсолютно зайві.

Люди зазвичай виставляють у сомережах те, що є у їхньому серці – про що вони думають, що цінують, їх плани, бажання. І мене тішить, що люди, переважно молоді, без примусу відкрито говорять про свою віру, про Ісуса Христа.

А Ви маєте акаунти у соцмережах?

Я маю акаунти у Вконтакте та Facebook.

Повертаючись до буденного життя Церкви – яких правил чи то обов’язків мають дотримуватись її члени?

Передовсім людина не може жити у грісі і водночас залишатися членом помісної громади. Ми всі согрішаємо, ми всі, буває, робимо не те, що потрібно.

Але якщо людина, скажімо, не вірна своєму чоловікові чи дружині, вживає алкоголь, курить, спричиняє поділ в громаді, то, безумовно, це не дозволяє людині жити і залишатись членом громади.

А щодо обов’язків – то тут сама Біблія зобов’язує людину регулярно читати Святе Письмо, бути активною в якійсь церковній праці, яка скерована на зростання громади Тіла Христового.

Регулярне відвідування зібрань є навіть не обов’язком, а привілеєм. Абсолютна більшість членів церкви відвідує недільне вранішнє служіння.

Відтак обов’язки – любити Бога, любити людей і подалі тікати від гріха.

У Львові часто можна зустріти бігборди із словами з Євангелія? Це ініціатива Вашої Церкви?

Це не ініціатива саме нашої Церкви, але ми, безумовно, підтримуємо такі речі. До речі, на тих бігбордах не має підпису якоїсь громади, там є просто тексти з Євангелія.

Тому кожен християнин, до якої він конфесії не належав би, мав би підтримувати і сприяти, якщо це залежить від нього, саме таким речам.

Чи завжди влада йде на зустріч Вам у питаннях, пов’язаних з діяльністю Церкви?

Не всі питання ми вирішуємо з обласною чи міською владою – питання вирішуються тими людьми, в чиїй компетенції є вирішення тих чи інших питань.

З міською владою, безумовно, вирішуємо питання оренди якихось дуже великих приміщень що є об'єктами комунальної власності, також питання виділення землі під будівництво Домів Молитви.

Коли влада ініціює певний міжрелігійний діалог, ми підтримуємо таку ініціативу. Інші ж питання зазвичай вирішуємо з власниками або з тими, хто керує тими чи іншими об’єктами.

У жовтні у Львові має відбутись протестантський конгрес, чи буде ваша Церква брати участь у ньому?

Дійсно, у Львові має відбутись конгрес християн віри євангельської п’ятидесятників. Наразі ми запрошення ще не отримували, однак, швидше за все, воно буде.

Адже ми є близькими євангельськими протестантськими громадами Львова. І, якщо запрошення буде, то ми візьмемо певну участь у цьому заході.

Євангельські ж християни-баптисти матимуть 25–27 жовтня місіонерський форум, який буде присвячений питанням благовістя, проповіді Євангелія на Львівщині та за межами України. Думаю, у ньому братиме участь десь 500 людей зі Львова та області.

Наголос на форумі ставитиметься на відповідальності Церкви за духовну долю нашого народу і наголошуватиметься на потребі проповіді Євангелія.

З якими ще Церквами, окрім п’ятидесятників, маєте близькі стосунки?

На всеукраїнському рівні є Всеукраїнська рада протестантських церков та Всеукраїнська рада церков та Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій.

Тому найближче ми контактуємо з іншими протестантськими громадами, адже ми маємо дуже багато спільного, в тому числі і спільну історію, особливо її трагічні сторінки. Є питання, які вирішуються у церковному діалозі з усіма церковними громадами.

Окрім того, Всеукраїнська рада церков та релігійних організацій є майданчиком для вирішення питань, які взагалі стосуються людей віри, людей релігії.

Як ви боретесь із дедалі потужнішим зростанням атеїзму та агностицизму в світі?

Біблія ніде не доводить, що Бог існує. Біблія говорить, що людина, яка споглядає твориво, повинна бачити і розуміти, що все, що створене, має свого Творця. І Святе Письмо закликає бути готовими дати відповідь кожному, хто спитає нас про нашу віру.

Ми живемо у світі, у якому справді дуже багато ідей, вони найрізноманітніші. Але стосунки між християнами, їх життя згідно Євангелія якраз є потужним свідченням правдивості того, про що ми проповідуємо.

Тому ми не ставимо мети переконати всіх атеїстів. Але ми готові давати відповідь, дебатувати, сперечатись, доводити розумність та практичність віри у Бога.

Як працює Церква у напрямку збереження інституту сім’ї, який сьогодні переживає крах?

Сім’я – це клітина суспільства. Це клітина будь-якої громади – міської, релігійної. Сім’ю створив Бог і він же дав вказівки, як сім’я має жити. І недотримання вказівок Господніх у питанні сім’ї безумовно приводить до краху, до біди, до сирітства, до інших соціальних негараздів.

Тому у всьому, що стосується сім’ї, ми намагаємось допомогти кожній сім’ї жити згідно із дуже чіткими, зрозумілими вказівками із Святого Письма.

Я одружений, у мене п’ятеро дітей, тому з дружиною Ольгою намагаємось бути добрим прикладом як для дітей, так і для громади. Маємо право стверджувати, що біблійні закони працюють.

Коли чоловік і дружина посвячені ідеї зберегти сім’ю, що, безумовно, краще за будь-яке "цивілізоване" розлучення, тоді, з Божою допомогою, вони долають труднощі.

Я не можу сказати, що всі сім’ї в громаді однаково щасливі, однак за 15 років я не пригадую жодного розлучення в нашій помісній громаді.

Є праця із сім’ями, що включає дошлюбне консультування, є й кризове консультування – коли сім’я переживає кризу.

Як щодо роботи з дітьми? У вас проводяться недільні школи?

Так, основною ціллю її є викладання Біблії, білійних історій. Цього року вона починається 22 вересня.

Сьогодні підлітки досить егоїстичні, як ви до них "достукуєтесь"?

Підлітки, безумовно, були і залишаються непростою категорією нашої громади та й населення загалом. Праця з ними вимагає особливих підходів.

Якщо для 12-річних вистачає вчителя недільної школи, то для старших потрібен вожак, який їх поведе, дасть цікаву ідею. З підлітками працювати можна – це має свої результати.

Є підлітки, яких соцмережі не спроможні задовольнити. Підлітки  дуже хочуть і потребують бути цінними, потрібними, чимось виділитись. На жаль, коли засобом задоволення таких потреб стає вулиця, то вони виділяються не тим, чим потрібно.

Але, якщо їх залучити, скажімо, в групи, виїжджати з ними, ставити певні завдання, то підлітки – це досить велика сила, аби робити щось корисне для всіх.

Чи проводите соціальну роботу?

Проводиться деяка праця. Її мало би бути більше. Проводимо акції, присвячені певним датам, зокрема – Різдву. Звісно, є опіка за старшими – це частина соціальної праці.

Спільно громадами будуємо Дім старців – маємо надію у нашій області хоч невеликій частині літніх людей дати можливість провести ті дні, які їм Бог відміряв, у кращому середовищі.

Серед членів громади ми маємо нечуючих людей і сприяємо, наскільки можемо, їм – створюємо умови, аби вони мали можливість спілкуватись.

Члени нашої громади відвідують сирітські будинки, допомагаємо їм матеріально. Також ми небайдужі до проблеми сирітства.

У нас є три сім’ї, що взяли дітей на виховання, дві з них – дитячі будинки сімейного типу. Зрозуміло, що це покликання і не кожному дано. Проте ми намагаємось домагати тим, хто на це зважується.

Сайт ЛЦЦ ЄХБ

фото: з особистого архіву Ярослава Назаркевича та його фейсбуку

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.