Фрагмент другий, де Романа Романишин та Андрій Лесів розповідають про графічні причини деяких відтінків синього.
Фрагмент третій, де авторка читає вірш "Вже моря по коліна, по плечі, на плечах лупа".
Фрагмент четвертий, де авторка читає вірш "Буває, що ми сприймаємо батьківщину".
Фрагмент п’ятий, де авторка читає вірш "Жінка, яка не стала колись піаністкою".
Фрагмент шостий, де авторка читає вірш "Іноді мені видається, що я, як Афіна".
Фрагмент сьомий, де авторка аналізує стан української культури, не помічає Вірку Сердючку, обіцяє нове Відродження та пропонує бути гнучким та пластичним у цьому інтеграційному світі.
Фрагмент восьмий, де авторка розповідає домашні легенди про геркулесні подвиги свого брата Олеся на ниві "Одіссеї" та "Іліади" у майже дошкільному віці.
Фрагмент дев’ятий, де авторка розповідає про геній вірменського письменника Левона Хечояна та вірменські митарства у Львові перекладача Анушавана Месропяна.
Фрагмент десятий, де авторка читає вірш "Не маєш ні диму, ні дому, а в тому – гостей".