Етика та естетика голови культурної комісії Львівської міськради

Ця «високоестетична» дерев’яна споруда (див. фото), яку офіційно прийнято називати МАФ або торговий павільйон, нещодавно з’явилася перед центральним входом у музей «Шевченківський гай» у Львові.

Небайдужі львів’яни одразу ж забили на сполох, адже з’ясували, що насправді МАФ – лише перша ластівка, а згодом – на цьому місці постане ресторан чи навіть цілий ресторанно-торговий комплекс.

«Варіанти» вирішили перевірити чи мають ці чутки під собою грунт, проте в ході перевірки натрапили на багато інших цікавих фактів.

МАФ встановлено незаконно

«Варіанти» звернулися до Львівської міськради з проханням роз’яснити хто і на яких підставах встановив торгову точку при вході в «Шевченківський гай».  

«У ході обстеження, здійсненого за участі представників департаменту економічної політики та Личаківської РА встановлено, що тимчасова споруда СПД Музичко Л.Т. встановлена на території музею народної архітектури та побуту «Шевченківський гай» на підставі укладеного договору оренди торгівельного місця» - отримали ми відповідь від в.о. департаменту Сергія Кіраля.

Прізвище Музичко видалося нам знайомим.  Нагадаємо, постійну депутатську комісію культури Львівської міськради очолює депутат «Фронту змін» Ярослав Музичко.

У телефонічній розмові з «Варіантами» Ярослав Музичко не заперечив свою причетність до особи Музичко Л.Т. (припускаємо, йдеться про його дружину – Лесю Музичко). Однак пан Ярослав зараз перебуває у відпустці. А отже ми домовили зустрітися з ним найближчим часом після його повернення і попросили його захопити з собою усі дозвільні документи.

Проте навряд чи пан Музичко зможе нам їх показати.  Адже "Варіанти" передивилися постанову і додатки до постанови Львівської міськради  № 2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста» Львівської міськради і в жодному з цих документів не помітили ані слова про СПД Музичко Л.Т. Отож, виходить, що МАФ при вході в Шевченківський гай було встановлено незаконно.

Журналісти «Варіантів» також зустрілися з директором музею «Шевченківський гай» Іваном Косачевичем, бо міська рада запевнила нас, що «тимчасова споруда СПД Музичко Л.Т. встановлена на території музею народної архітектури та побуту «Шевченківський гай».

У директора музею немає «укладеного договору оренди торгівельного місця», як запевнила нас міськрада.

Цьому ми, насправді, не здивувалися, адже відповідно українському законодавству, музеї не мають права передавати свою територію в оренду.

Більше того, Косачевич заявив, що територія за парканом музею  – це територія міста. Але якщо так, то тоді, виходить, що МАФ встановлено на території регіонального ландшафтного парку «Знесіння», яку тим більше заборонено законодавством передавати в оренду.

Як би то не було, з дозволу невідомо кого МАФ при вході в «Шевченківський гай» встановлено незаконно.

МАФ працює незаконно

Попри запевнення в тому, що керівництво «Шевченківського гаю» не причетне до встановлення МАФу перед його входом, директор музею Іван Косачевич виявився достатньо обізнаних в умовах його роботи.

Він запевнив «Варіанти» в тому, що МАФ працює сезонно (тимчасово) – до жовтня, поки не буде документів і дозволів на постійну роботу, і лише у вихідні.

Розмова відбувалася у п’ятницю, а фотографії «Варіанти» робити у вівторок. Тобто в робочі дні МАФ насправді працює також. Якщо в цьому директор збрехав нам, то немає підстав і вірити його словам про тимчасовість роботи цієї торгівельної точки.

«Варіанти» поцікавилися про всяк випадок, звідки ця торгівельна точка забезпечується електроенергією та водою.

«Я дав електрику, бо тут нема де під’єднатися. У них є лічильник, вони оплачують, як інші громадяни. Можу їм світла і не дати, але я не контролюючий орган, мене не цікавить чи мають вони ліцензію, я слідкую за асортиментом продукції. Головне, щоб не торгували алкоголем, щоб серед сувенірів не було елементів свастики, щоб продавалось українське», - повідомив нам Косачевич.

Даремно говорити про те, що такий жест і заява директора музею не витримують жодної критики, а ще більше  - повинні стати предметом зацікавлення контролюючих органів. Адже виходить, що музей, який отримує електроенергію і воду за одними тарифами, перепродає їх іншому суб’єкту господарської діяльності без жодних документів.

Але чи варто дивуватися цьому? Директор комунального музею навряд чи був в силах відмовити одному із своїх безпосередніх керівників – голові профільної комісії Львівської міськради Ярославу Музичку у такій дрібничці, як несанкціонований відбір і передача (читай – крадіжка) електроенергії.