Рагульський покруч радянських та закордонних стрічок на території серіалу Останній москаль у дебютному фільмі Валерії Фадєєвої.
Цитатне паразитування у пожованій історії про перевиховання запеклої кар'єристки у вдячну берегиню домашнього вогнища.
Фільмові дебютантки Валерія Фадєєва (режисерка) та Юлія Салімовська (сценаристка) довго не думали під крилом креативного продюсера Семена Горова. А додумалися вони лише до Приборкання норовливого на теренах серіалу Останній москаль, де режисером був якраз Горов.
Після українофобного серіалу Останній москаль та його рагульських продовжень на кшталт Великі Вуйки нічого особливо шукати у чомусь подібному. Це буде цитатне паразитування на всьому підряд з особливою увагою до стрічок радянського режисера Леоніда Гайдая. Саме його тут цнотливо намагаються прикрити згадками про ЗСУ, які особливо на ні що не впливають.
Якщо їх всі забрати, то нічого не зміниться. Це лише паразитування на ЗСУ, яким намагаються замаскувати своє рагульське мислення деякі українські режисери та продюсери. Подібне паразитування на ЗСУ вже можна було зустріти нещодавно у стрічці Потяг у 31 грудня (2024), де сценаристом був сценарист серіалу Останній москаль Микола Куцик. Навіть не варто дивуватися, що одним з джерел для цитатного натхнення для обох цих стрічок є фільм Гайдая Спортлото-82 (1982).
Все це лише аматорське кривляння, де допотопна режисерка Фадєєва дає такий male gaze, що аж гай шумить. Продакт-плейсмент тут відверто зайвий, адже весь фільм є дешевою рекламою бездарних творців цього контенту. А люди, люди ще нарікають на Партенопу.
Цю маячню про київську бізснес-леді Анну у Карпатах важко дивитися. Примітивні спроби гумору. Майже відсутня акторська гра акторів (окрім Олександра Ярема з Памфіра та деяких непрофесійних акторів) та особливо селебів. Lida Lee слова інколи не може вимовити нормально. Російськомовність періодично стрибає у неї з язика, що у тієї Дорофєєвої на нітрогліцерині.
Титри та операторські приколи з Останнього москаля. Наталія Корецька, Марічка в Останньому москалеві, тут грає тітку Марію. Знову історія про одну кобіту та двох хлопів, де один справжній чоловік, а інший – Дзюньо, блогер на самокатику (Останній москаль, Спортлото-82).
Типовий російськомовний прикол про словацьке слово "pozor" (привіт ще одній аматорській стрічці Коли ти вийдеш заміж?). Хитрі гуцули постійно тягнуть з головної героїні гроші на донати. Вони вже навіть щось чули про останній концерт Бейонсе та не заглядають в унітаз, наче у восьме чудо світу.
На тлі сексистського гумору рясно колосяться циці та нічого такого не буде. Валерія Фадєєва – цнотлива режисерка. Анна та Злата б'ються з Назара, але чомусь не роздягаються, щоб мірятися персами, і навіть не цілуються у тому ментику супротивної пристрасти. Могли б навіть на тій збудженій хвилі й трійничок замутити. Навіть Морени між ними на Івана Купала не буде.
Валерія Фадєєва – старомодна режисерка. Вона десь бачила Fifty shades of Grey (2015), але так і не встигла трохи на Babygirl (2024). А от Довбуша (2023) вона бачила і навіть пишається цим, адже один з її закарпатських персонажів аж двічі цитує слова Гнатковського. Він ще у фіналі дає щось схоже на Метта Деймона з носом в Ocean's Thirteen (2007).
Її Анна поводиться як мікс Міранди Прістлі з The Devil Wears Prada (2006) Девіда Франкеля та Людмили Прокопіївни зі Службового роману (1977) Ельдара Рязанова. Її преображення відбувається за прикладом легендарної стрічки Il Bisbetico Domato (1980) Франко Кастеллано та Джузеппе Мочча. Шкода лише, що у Назарові (Даніель Салем) жодного комедійного талану Челентано, а Тетяна Малкова з трешевої Конотопської відьми навіть приблизно не Орнелла Муті.
Поміж тотальних кліше перевиховання її заклятої кар'єристки Анни вкотре впирається в історію про сильну чоловічу руку та втомлену жіночу душу, яка побожно хоче відчути потужну силу над собою та вдячно прийняти насіння його божественної любови аж по самісінькі вінця.
Після порятунку у нічному лісі Анна відразу падає йому в обійми від знемоги власними путами, а потім ще й дає сенс дешевої порнографії у палатковому театрику тіней та грудей. Згодом вона ще їстиме з його рук, хоча аудиторія Фадєєвої й так вже зачекалася того сакрального моменту, коли Назар нарешті натягне ту столичну штучку на свою гору та назавжди звільнить її душу від усього токсичного негативу.
Режисерка постійно відтягує цей історичний момент, адже десь трохи мріє собі про славу Ненсі Меєрс (What Women Want).
Музика у фільмі Відпустка наосліп також нікуди не втікає від загального паразитування на чомусь більшому. Десь навіщось нагадує тему до Твін Пікса, а десь вискакує гуртом Nazva чи псевдореперкою альоною альоною. Композиторкою цієї халтури вважають саму Jerry Heil. Це також її дебютний досвід у чомусь подібному і тому чому не потішити себе подвійним виконанням однієї пуританської пісні у дуеті з танцюристом Монатиком?
фото: dzygamdb.com