Микола Іщук: Педалі крутив чесно, бо йшов до Бога

Варіанти розмовляють з депутатом Львівської обласної ради Миколою Іщуком про його велопрощу до Сантьяго-де-Компостела (Іспанія) у жовтні 2022 року.

Варіанти зібрали та упорядкували інформацію про першу в історії велопрощу зі Львова до Сантьяго-де-Компостела, яку здійснив депутат Львівської обласної ради Микола Іщук у 2022 році. Завдяки його ініціативі відомий паломницький маршрут "Шлях святого Якова" для роверистів проклали зі Львова до Сантьяго-де-Компостела (Іспанія).

Шлях Святого Якова (El Camino de Santiago) – це паломницький маршрут, що веде до вірогідного місця поховання апостола Якова. Могила святого знаходиться у Галісії, в іспанському місті Сантьяго-де-Компостела. Святий Яков є покровителем Іспанії, а також усіх мандрівників. Символом цього святого є зображення мушлі. Мушлі також є символом пілігримів, які стали на Шлях святого Якова. Цей символ вони наносять на свій одяг. Зображення мушлі також прикрашають будівлі та дорогу вздовж усього маршруту.

Згідно з легендою, у 44 році апостол прийняв мученицьку смерть за наказом Ірода. Тіло святого поклали в човен і спустили до Середземного моря. Човен приплив до берега Іспанії, де Яків раніше проповідував. Учні апостола перенесли тіло на гору Лібредон та поховали. Майже через 800 років чернець-самітник знайшов могилу апостола та побачив, що його мощі залишилися нетлінними. Пізніше тут з'явилося місто Сантьяго-де-Компостела.

Основні маршрути паломництва сформувалися у XI столітті. У середні віки до гробниці апостола йшли сотні тисяч людей. Але після епідемії чуми та внаслідок заворушень у XVI столітті шлях прочан практично спорожнів. У XIX столітті мистецтвознавці та історики наново відкрили El Camino de Santiago.

Засновником сучасного паломництва та туризму Шляхом святого Якова вважають Еліаса Валінья Сампедро, який теоретично та практично визначив Шлях Якова зі Франції в Іспанію, так званий Шлях французьких королів. Новий вибух популярності маршруту стався після виходу у 1987 році роману Пауло Коельо "Щоденник мага".

Шлях святого Якова свого часу пройшли: англійський король Едуард I, король Єрусалиму Іоанн Брієнський, святий Франциск Ассізький, Папа Іван Павло ІІ, письменник Пауло Коельо та чимало інших. Нині найвідомішими паломниками є гравці збірної Іспанії з футболу. Перед кожним виїзним турніром вся команда здійснює паломництво до Сантьяго-де-Компостела.

Сучасний Шлях Якова – це мережа паломницьких маршрутів з розвиненою туристичною інфраструктурою. Паломники на шляху Якова мають у своєму розпорядженні доступ не лише до церков та каплиць, але й зручне розміщення в притулках для паломників, а також можуть отримати допомогу в інформаційних центрах. Кожен, хто йде шляхом Якова, за символічну плату може придбати офіційний паспорт паломника, який видають з 1 квітня 2016 року.

Цей паспорт дозволяє паломникам зупинятися в притулках (хостелах). Після завершення паломництва також за символічну плату можна виготовити офіційний документ, що підтверджує паломництво: компостела (якщо паломництва було релігійним) та звичайний сертифікат (якщо паломництво було туристичним чи культурним).

Є декілька найбільш популярних маршрутів, які можна пройти пішки або проїхати велосипедом: Португальський (620 км), Північний (824 км), Французький (764 км) чи Каміно Примітиво (313 км).

Ділянки Шляху Святого Якова є майже в кожній країні Європи. У 2015 році перша ділянка Шляху святого Якова (понад 100 кілометрів завдовжки) з'явилася в Україні, і вона поєднала Львів із прикордонним переходом у Шегині. Цей маршрут планували продовжити до Києва. У 2021 Вінницька міська рада за прообразом Шляху святого Якова розробила маршрут Каміно Подоліко.

Насправді  усі маршрути – це умовність. Їх створили для зручності. Зовсім необов'язково чекати на створення промаркованої та облаштованої стежки. Саме так і вчинив Микола Іщук, який самотужки уклав новий маршрут та першим протестував його.

"Було 12 апостолів в Ісуса Христа. Якова він послав у Піренеї. Апостол якимось чином добрався туди з Близького Сходу. І реально ніхто не знає яким він шляхом добрався. Користуючись цим моментом кожна нація прокладає свій шлях Якова. Тому, коли ми говоримо про офіційний маршрут, то ми самі його придумали. Насправді Шлях святого Якова – це шлях віри, шлях до апостола. Я його розпочав від собору Юра у Львові", – пояснив він.

Маршрут, який запропонував Іщук, завдовжки 3549 км та йде через сім європейських країн: Україна, Польща, Чехія, Німеччина, Швейцарія Франція та Іспанія. Микола Іщук подолав його за 22 доби,  "щоденно, без перерв і поправок на погоду лише з власними думками" на велосипеді, за допомогою Бога та підтримки партнерів і друзів. Добовий рекорд склав 188 км.

"Якщо я на своєму шляху бачив елементи вже прокладеного шляху, то мені було приємно, що я на шляху Якова. Але я спеціально не користувався ним. Однак всюди я заходив в храми святого Якова, спілкувався з тими, хто опікується та популяризує той шлях", – зазначив Микола Іщук. 

Львів – Przeworsk (130 км)

Przeworsk – Brzesko (150 км)

Brzesko – Bytom (154 км)

Bytom – Rýmařov (160 км)

Rýmařov – Krucemburk (154 км)

Krucemburk – Vodňany (159 км)

Vodňany – Mamming (188 км)

Mamming – Königsbrunn (166 км)

Königsbrunn – Meßkirch (178 км)

Meßkirch – Basel (159 км)

Basel – Besançon (160 км)

Besançon – Paray-le-Monial (196 км)

Paray-le-Monial – Pontgibaud (168 км)

Pontgibaud – Brive-la-Gaillarde (162 км)

Brive-la-Gaillarde – Casteljaloux (191 км)

Casteljaloux – Larceveau-Arros-Cibits (189 км)

Larceveau-Arros-Cibits – Pamplona (107 км)

Pamplona – Vitoria (107 км)

Vitoria – Sasamón (164 км)

Sasamón – León (163 км)

León – Quiroga (190 км)

Quiroga – Santiago de Compostela (154 км)

Маршрут Миколи Іщука – це максимально прямий маршрут зі Львова. Адже він, на відміну від піших паломників, які долають шлях Якова етапами декілька років, вирішив здолати відстань у понад три з половиною тисячі кілометрів на велосипеді за один раз. І у цьому також є унікальність його подорожі.

Перед початком паломництва Микола Іщук так сформував свою мету: "Насамперед це духовна місія. Моя мета – подякувати за підтримку, наголосити, що перемога у війні – наша спільна справа, а також зібрати кошти на реабілітацію українських воїнів у комунальному закладі Львівський обласний госпіталь ветеранів війн та репресованих ім. Ю. Липи".

Бажання бути корисним у важкий для Батьківщини час насправді дало останній поштовх, який остаточно оформив ідею, яку Іщук плекав у собі вже давно. Як розповів Микола Іщук, вперше про шлях Якова він довідався декілька років тому від знайомого юриста. Під час повернення з Києва до Львова вони зустрілися у потягу і той розповів про свою велопрощу одним з маршрутів, який проклали з Франції до Іспанії.

Десь приблизно у цей час Микола Іщук купив спортивний велосипед, щоб підтримувати себе у добрій фізичній формі. Але тоді ще й думки не було про велопрощу. Раз чи два на тиждень він їздив на тому велосипеді задля задоволення зі Львова до кар'єру у Щирці. Ці прогулянки навряд чи  були системним тренуванням. Лише з моменту, коли розпочалися підготування до прощі, Іщук збільшив кількість своїх веломандрівок до Щирця з однієї до двох разів за день за один тиждень.

Вже після завершенню велопрощі Микола Іщук зізнався, що він зробив би це і без війни, адже кожен шукає свій шлях до Бога.

"Одна француженка, яку я зустрів на шляху Якова, на запитання заради чого вона здійснює паломництво, розповіла мені, що працює з глухонімими дітьми та збирає для них кошти. Це її завдання. Я також збирав кошти, але не це було моїм головним завданням. Кожен шукає свій шлях до Бога. Я йду шляхом святого апостола. Це є моє особисте досягнення як українця. Одні воюють, інші плавають, літають, готують вареники та викладають. Ми всі робимо одну спільну справу для перемоги. Це є мета, але стрижнем для мене є християнська віра. Іншого варіанта нема", – розповів він.

Микола Іщук не приховав, що була ще одна важлива для нього особиста підстава – бажання випробувати себе, свої сили.

"І я сів на той велосипед, реально крутив педалі, не хитрував, тому що йшов до Бога, а не до якоїсь політичної сили. Педалі крутив чесно. Аж дим ішов", – наголосив він.

Безперечно, що була й тому й певна доля романтизму, якщо не авантюризму. Адже на питання чи готовий він повторити таку подорож вдруге, Микола Іщук відповів, що потрібно добре подумати, перш ніж дати ствердну відповідь.

Партнерами Миколи Іщука в його проєкті став Благодійний фонд "Із янголом на плечі", а також Львівська обласна рада та Львівська ОВА. Для збору коштів відкрили спеціальні рахунки та виготовили тисячу наліпок з QR-кодом з посиланням на інформацію про благодійну місію.

На усьому шляху святого Якова в Європі Микола Іщук розклеював ці наліпки там, де це дозволяють робити: дошки оголошень, зупинки тощо. "Вірою і дією будь разом з Україною" – закликав у них кожного робити все можливе та навіть більше для того, щоб наблизити перемогу України. Свою велопрощу Микола Іщук профінансував сам.

Під час підготування до велопрощі він також неодноразово зустрічався з тими, хто раніше пройшов етапами Шляху святого Якова та був причетний до його прокладання в Україні.

"Все почалось з кафедри туризму ЛНУ ім. Івана Франка, де працює Тарас Завадовський. Він у 2014 та 2015 роках пройшов два етапи пішого шляху Якова. У перший рік від Львова до Судової Вишні, а на другий рік – від Судової Вишні до Перемишля, де долучився до польського шляху", – розповів Іщук.

Вже під час самої подорожі Миколу Іщука супроводжували десятки українців, які мешкають за кордоном та співпрацюють з БФ "Із янголом на плечі".

"Вони таким ланцюжком передавали інформацію про мене. Я питав, чи ви знаєте когось в такому-то місті, і вони, якщо знали, то передавали контакт", – згадує він.

Допомагали також поляки та громадяни інших країн, якими їхав Микола Іщук, а насамперед працівники шляху Якова.

"У Польщі мене першою зустріла Магдалена Гоїк, вона вчить українців польської мови, яка мені подарувала спортивні шкарпетки з мушлею – емблемою шляху Якова. І коли я на велосипеді їхав у них, то всі бачили, що я паломник, навіть якщо я не був у футболці, яку спеціально виготовили для паломництва", – наголосив Микола Іщук.

Нарешті ця подорож стала можливою завдяки команді підтримки з двох чоловіків, які автомобілем супроводжували Миколу Іщука під час його паломництва. Один з них відповідав за логістику, зокрема  розміщення та харчування, інший – за ремонт велосипеда, який таки часто ламався. Разом вони пильно слідкували, щоб Микола Іщук дотримувався і виконував всі плани та графіки.

30 вересня Микола Іщук вирушив від собору св. Юра у Львові, відразу ж після того, як отримав благословення отця Степана Суса.

Для Миколи Іщука Шлях святого Якова виявився сповненим випробуваннями та пригод. Найважчими традиційно були перші та останні дні подорожі. Дощ вважається доброю прикметою для мандрівників, але якщо подорож відбувається на велосипеді, то він перетворюється на постійну проблему.

У перші дні дощ лив майже постійно. Після перетину кордону у Краківці Миколі Іщуку довелося навіть викупатись декілька разів в калюжах. Задля того, що скоротити відстань між пунктами відпочинку, маршрут Польщею проклали вузенькими сільськими стежками, а ними восени їхати на велосипеді без пригод просто неможливо. Тому вже на першій стоянці терміново вносили корективи в маршрут, щоб уникнути сільських доріг. 

Але найбільшою проблемою було  висушити форму та кросівки. Далеко не у всіх хостелах на Шляху святого Якова і поза ним, де зупинялась команда Іщука, були умови для цього. Доводилося сушити кросівки в духовій шафі на загальній кухні, перед тим засунувши в них коробку сірників. У такий спосіб взуття вдавалось висушити за три години.

Щоденний маршрут був поділений короткими відпочинками з перекусами на три етапи. Тема харчування у подібних мандрівках направду є особливою. Звично харчуватися у таких екстремальних подорожах неможливо. Микола Іщук всі 22 дні їв переважно енергетичні батончики, а також легку їжу. Попри це за 22 дні мандрівки схуднув на п'ять кілограмів. Одного разу необережно з'їв на обід страву з червоного м'яса, і після цього ледве закінчив вечірній етап, оскільки ноги відмовлялися крутити педалі.

Там, де був офіційний шлях Якова для велосипедистів, їхалося легко. Однак таких довгих, до 100 км, ділянок на шляху Іщука було небагато, переважно вони розташовані на території Франції та Іспанії. Подорож ними запам'яталась можливістю розвивати високу швидкість на велосипеді. Відчуття шаленої небезпеки натомість лишилося від проїзду на велосипеді автомобільними тунелями, яких є чимало в гірських районах Європи.

А ще Микола Іщук зізнався, що боявся зустрічі на дорозі з безпритульними собаками, однак на усьому своєму шляху в Європі він не зустрів жодної агресії від псів чи інших тварин. Лише одного разу величезний похмурий пес опинився прямо під колесами його велосипеду, однак ледаче подивився на Іщука та мирно відійшов з дороги.

Коли до Сантьяго-де-Компостела лишилося 300 км, то прийшло усвідомлення того, що всі труднощі вже позаду, і від того настала легка ейфорія та розслабленість. До того ж йому вдалося домовитись з природою: дощ в останні дні падав виключно за графіком саме у ті моменти, коли він відпочивав, а лише сідав на велосипед – то відразу припинявся. Саме через це останні два дні були сповнені  дрібними пригодами, які загрожували усьому проєкту. Однак і з цим Миколі Іщуку вдалось зрештою впоратися.

Микола Іщук зізнається, що спеціально не домовлявся та не шукав можливостей для зустрічей з представниками місцевого самоврядування в Європі. Всі подібні зустрічі ініціювали українцями.

"Це були біженці, які залишили Україну у пошуках безпеки для своїх дітей. Я з великою вдячністю хотів поспілкуватись з людьми, які допомогли їм. Популяризація вдячності української громади за допомогу тим, хто шукав безпеку та допомогу – важлива для мене місія", – наголосив він.

Лише задля таких зустрічей він робив незаплановані додаткові зупинки на своєму маршруті.

Зустріч з мером іспанського міста Памплона Енрике Мая мала розголос в іспанській пресі. Видання El Pais у ті дні писало: "Мер, який також очолює Асоціацію муніципалітетів Каміно де Сантьяго, заявив, що був зворушений історією Іщука… Він переконаний, що Іщук може спонукати людей до дії".

Іщук далеко не завжди робив обов'язкові відмітки у паспорті паломника, адже чітко визначив, що для нього важливо здолати шлях, а не зібрати свідоцтва цього. Однак сертифікат паломника він знову таки отримав завдяки підтримці українки, яка допомогла йому оформити заявку на свідоцтво у фінальній точці маршруту – Сантьяго-де-Компостела.

Після повернення до Львова Микола Іщук продовжує збирати кошти для реабілітаційного центру військових у Винниках.

"Підсумки підбиватимемо наприкінці січня. Я планую продати свій велосипед та футболку для того, щоб дозбирати гроші та передати всю суму госпіталю", – наголосив депутат Львівської обласної ради.

У тексті використано матеріали туристичних інформаційних сайтів про "Шлях святого Якова" та іспанських медіа про велопрощу Миколи Іщука.