приходь без дітей "Ізолєнта" (2023)

Мініальбом маневицького проєкту приходь без дітей з хаотичним вайбом лісового чаклуна з лісом рук у спогадах.

У Маневичах колись була особливо вперта дитяча футбольна команда. Справжні андердоги обласного турніру. Мініальбом проєкту приходь без дітей, певне, варто назвати волинською відповіддю альбому рівнянина аппекса "Внутрішня Волинь" (2022).

аппекса на альбомі "Ізолєнта" також можна зустріти поміж цитат В'ячеслава Чорновола для світового українства. Власне, суголосся цих двох альбомів й шукає розв'язок подібних ситуацій. Поки "Ізолєнта" плекає свого внутрішнього звіра, вивищує його психоделію та гіпнозує рейвовим хаосом, то альбом блукає своїм репом у цікавих, ледве не психо-фолкових місцях ("Оптоволокно", "Стає тяжче"). Психо-фолк з Волині, до речі, справді був би чимось цікавим та питомим.

Варто лише проєкту приходь без дітей вийти з сюру на терени логіки, як їхня магія щезає у моралізуваннях Довгого Пса на альбомах гурту Ціна Ритму. Невпорядкована начитаність шкодить чаклунству. Замість дарку навіщось вигулькує урбаніст Положинський, який, здається, ніколи особливо не заходив у ці кислотні сфери ("Сам в собі").

Проєкту приходь без дітей варто брати приклад з рідної річки Стир. Як химерно, мінливо та зрадливо вона вигинається у районі Куликович своїми стариками та оболонями. За кутом щезає, а ось тут вже з'являється. Тут повільна аж за край, але яка стрімка за поворотом. Химерність – це їхній коник. З неї й виростають хітові треки на кшталт "Своїм умом" чи "Колючий дріт" зі всім тим мозаїчним стьобом, сюром та чорним гумором десь між Кровостоком (салют Ницо Потворно) і Слєпаковим, щоб передати привіт Гоні та Паліндрому, які так нікого не могли й вже, певне, і не зможуть.