Лишайся онлайн

Дебютний фільм серіальної режисерки Єви Стрельнікової, яка чомусь вирішила погратися з модним словом "скринлайф" зі всією своєю серіальною базою.

До стрічки Лишайся онлайн режисерка Стрельникова фільмувала місцеві серіали на кшталт Лікар Ковальчук та інше невиразне мило. Десь тому нічого навіть близько не надихало у прокаті її дебютного фільму. Ні трейлер, ані постер.

На цьому сіренькому тлі всі її профанні спроби повимахуватися особливим форматом та заявкою про перший в історії кіно воєнний скринлайф ще більше віддають чимось неадекватним. Це типова проблема вкраїнських мистців під час війни, які ніяк не можуть за ейфорійною рекламою свого контенту обдарувати глядача хоч чимось цікавим.

Попри всі нюанси попередніх світових скринлайфів десь просто схоже на те, що у візуалі режисерка Стрельникова більше надихалася стрічкою Абеля Феррари Zeros and Ones (2021). Хотіла, так би мовити, зняти щось модне, щось актуальне на вітрі меча, але серіальне минуле вперто тягне її назад, вбік сентиментального кітчу та істеричного трешу.

Десь трохи, можливо, вона може виправдати себе тим, що почала фільмувати свій контент ще у березні 2022, але це таке собі виправдання для того, хто ніяк не може осягнути глобальну ідею своєю дешевою естетикою. І вона там, до речі, не одна така, поблизу неї варто відразу згадати гламурну рекламу Область героїв (2022).

Актуальну ідею Феррари вона відразу вбиває своїм серіальним духом. Бездарною дешевою аудіопродукцією, яку важко назвати музикою. Експлуатаційними маніпуляціями, де якщо не сюсюкання, то сльозовитискання. Грою головної акторки, також багаторічної серіальної плеканки. Єдина її інтонація у делікатній темі про Бучу – це лише істерика.

Її страдницький exploitation про пошуки та порятунок батьків хлопчика з Бучі халтурить на всьому підряд, але не забуває після карикатурних росіян згадати й про хароших русскіх. Це кінематографічна версія неошароварщини, яку лише увиразнює трек Юлії Юріною та глитання кітчевих симулякрів Tember Blanche.

Навіть у Львові цей реконструкторський треш з релаксовими заставками на екрані примудряється зіпсувати будь-яке враження. Бучанський хлопчик, як пише сценарій, вибігає на вулицю з дверей притулку для біженців десь на вулиці Івана Франка. Він проходить максимум метрів 50, але супергакерка Катя зі своєю суперпрограмою знаходить його телефонну локацію вже на вулиці Мазепи 32. А це аж на Збоїщах. Туди з центру маршруткою хвилин 20 їхати.

Щось подібне, до речі, можна було зауважити у серіальній нудоті Перевізниця. Також про перші дні повномасштабного вторгнення. Зрештою, серіальним режисерам в Україні завжди було пофіг на глядача, якому вони вперто впарювали всілякий непотріб. Головне засунути у свій істеричний треш абсолютно недоречне вітання Стівену Спілбергу біля волонтера Раяна, якого так і не вдалося врятувати.