Євромайдан мав принести спраглій львівській культурі хоч якісь натяки на те, що так давно очікували пророки – фонтануючий оргазм нових звуків, нових відкриттів та нових проривів.
Януковича, Сала і Сех вже не має (отже й не має тих, хто міг би заважати розвитку патріотичної львівської музики у культурній столиці України), а керівничка управління культури Львівської міської ради Ірина Подоляк іде у нардепки.
І хоча Львів вже давно не є культурною столицею України, але у ньому періодично дріботять та копошаться різні колективи, гурти, групи та виконавці.
Науці невідомо, що аж так вплинуло на підвищену активізацію львівської попси. Можливо, що це війна. Але також, можливо, що це – агонія туристичного Львова.
Ледве не щодня з'являються нові кліпи, ледве не щовечора – концерти, і ледве не щоночі – підвальні квартирники.
Закономірно, що така активність львівської попси приносить і деякі цікаві результати.
Балет "Життя" "Опівночі у Львові"
Квінтесенція теперішнього Львова. Кемпове відео Балету "Життя", де львівський гібрид танго-скрілекса так відстало відстає від актуального саунду на три роки.
У такій ситуації тотальної відсталості від життя вже тривалий час перебуває і сам Львів зі своєю заточеністю під туристичний лубок.
Кемпом є не тільки увесь саме такий туристичний Львів, але й усі його безплідні потуги на звання культурної столиці України.
Але Львів так спрагло кохається пестощах своєї відсталості, що, напевне, варто дякувати Балету "Життя" за такий несвідомий образок апокаліпсису у рідному місті, а також сподіватись, що за три року вони дійдуть до цьогорічного бароко-хаусу британців Clean Bandit чи пародії на "Hideaway".
Danylo Mokryk "Enlightened"
Духопідйомний (з претензією на протест, тобто подолання чогось чи когось) трек попса-року від відомого львівського журналіста Данила Мокрика також актуально натякає на 90-ті.
Колективний трек Мокрика звучить, як багато хто навколо, неподалік та дещо далі, і тому є дещо невиразним та загубленим у всіх своїх попередниках та співучасниках.
З певного ракурсу це і є наслідки просвітленого розчинення в Абсолюті (чи як там Його називають).
Це і є наслідки відпускання усього зайвого, але у даному випадку на треці присутнє якраз усе зайве, але не має отого головного, чистого та нескаламученого.
Мокрик вибрав якийсь не той керунок для свого акценту та інтонацій. Йому потрібно співати щось більш збочене, а не настільки прямолінійне, щось більш тонкіше, щось, типу софісті-попу.
А на це своє творіння рук та горла треба глянути самокритично і просто забути.
Бо й у своїх колабораціях з Василиною Думан вони чомусь кружляють навколо Королівських зайців та Таліти Кум, замість того, щоб з таким вокалом Василини дати щось з області дрім-попу а-ля Cocteau Twins, або ж взятись за альтернативу та отримати щось подібне до Warpaint та 2:54 чи останнього альбому Orenda Fink.