Пісні фронту 2022 (# 42)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними навколишній війні з росією.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики. І саме тут немає жодних особливих сподівань, оскільки майже увесь перебіг цього процесу можна передбачити наперед.

Хто страждав кон'юнктурою та халтурою до війни, той продовжує її робити й зараз без жодних сподівань на метаморфозу. Історія вкотре повторюється тьмою аматорського трешу, який за місяць вже ніхто навіть не згадає, як це вже було після Євромайдану та Криму з Донбасом.

Зміни на цій ділянці культурного фронту наразі достатньо мікроскопічні.

З відомих причин на цю територію почала заходити аморфна попса (NK, Меловін, Макс Барських, Олександр Пономарьов, Павло Табаков, Монатик, Бужинська, Білозір, Могилевська, Федишин Sowa, Positiff, Tayanna, Dantes, Slavia, Артем Пивоваров, Лобода, Дорофєєва, Ірина Білик), яка ще так тримається зубами за щось старе, що може дати лише щось банальне у своїй пластмасовій плаксивості.

Саме тому поміж такої кількості мотлоху з аудіопродукції особливого дорогоцінними є перлинки на кшталт треків львівського репера Badbok, Вови зі Львова, харків'янина Бориса Севастьянова, рівненських панків Брем Стокер, Антона Слєпакова з мініальбомом "warнякання", вінницьких фолк-рокерів Очеретяний кіт, Королівських зайців, Tik Tu, Ульмо Три, Циферблат, Енджі Крейда, нью-вейву Паліндрома, гурту Пиріг і Батіг.

Монатик, Сергій Бабкін, Kazka, Dantes, Alina Pash, Roxolona та Богдан Купер зібралися за одним столом, щоб виголосити побожне слово дерев'яним язиком. Наша зброя – це любов до моралізування.

Графоманський шансончик про комиші від пари плаксивих просторік.

Еволюційна щаблинка допотопного співака Івана Navi з чимось схожим на кос під Крейга Девіда.

Калина, ненька та мати у вісімдесятницьких вайбах балад, які мають обійняти увесь білий світ своїми співочими руками.

Лише натяк на чуттєве рнб зі слідами Джамали та безалкогольними словами.

Косплейники Один в каное зі своєю попсовою пародією на щось фолкове.

Виконавець Пивоваров вирішив остаточно задовбати своїм прозелітним бітом усіх підряд. Бідний Степан Бандера.

Репер Otoy хвостиком бігає за фрешменом To Eternity, щоб навіщось давати свою версію Вови зі Львова.

Солодкавенький "Щедрик" креольського мислення від Dorofeeva та Lely45 після декольтованої коляди Насті Каменської якогось року. Сміх і гріх.

Вакарчук у лосинах співака Дзідзя в приблюзованій ностальгії для пенсійної насолоди доліруч.