Пісні фронту 2023 (# 91)

Декілька треків від представників української попсцени, що намагаються стати суголосними війні.

Українська попмузика змінюється повільно. Інколи навіть декілька вдалих альбомів за рік може бути великим щастям. Ще повільніше змінюється реакція місцевих музикантів на якісь великі виклики.

Пан Парфенюк вирішив остаточно взути хлопчика Вельбоя на полі його рагуль-попу під цей герідж.

Виконавиця Leroy навіщось заносить свої млості на територію танцюриста Монатика, де вони трансформуються у щось вже зовсім банальне.

Росяна попcичка про переїзд зі Львова до Києва прямує у долоньки Ірини Федишин без жодних зупинок на перекур.

Несподівано прифанкований апокаліпсис, де навіть етнічні елементи не здаються вже аж настільки зайвими.

Добрий поп завжди перемагає у ці передсвяткові дні навалу псевдоріздвяних рагулів.

Шанувальнику вокодерної банальності термінова потрібен дует з Пивоваровим. Для частівок Клавдії Петрівни він якийсь надто вже дрібненький персонаж.

Самурайський забіяка з хуліганським потягом кудись убік нового шуму Refused.

Плаксивий попсовичок Yaktak докотився до збоченого союзу Вакарчука та Псюка. Рідкісна гидота.

Драмисте поспішання під серпанком начебто чогось готичного за червоною ниткою навесні.

Довгоочікуване спасіння від різдвяної інтервенції всіляких естрадних рагулів та секти Enko.