Рожевий Бліндаж і Гав-Гав "Моя боротьба" (2024)

Хітовий мініальбом-дебютник від майже зашифрованих плеканців колективу Хамерман знищує віруси у час історичної зустрічі секулярних неуків та немовлят у вірі.

У нинішніх умовах з вкраїнським потягом до стьобно-абсурдної традиції Рожевий Бліндаж і Гав-Гав може подати свою дружню лапу Злому реперу Генику, Брату Гріши Семенчука, Ницо Потворно, а також гурту Курган & Agregat. Боротьба між ними за слухача буде не слабенька, але зелені пагінчики гурту ХЗВ завжди мають, що сказати на це.

У їхньому абсурдовому репчику більше сенсу, аніж у більшості місцевих реперів, окрім, звісно, Badboka та Clonnexa. Вже навіть після їхньої альбомної обкладинки недорепер-мораліст Хас може сміло піти на пенсію зі своїм мініальбомом "Блюзнірство". Панчів у них достатньо для того, щоб шановна публіка дружньо гавкала від душі на концертах під трек "Пси Війни".

Норму хітів на мініальбомі вони навіть десь трохи перевиконали як на нинішні часи ("Бомбосховище", "Господи, Помилуй Лівий Берег", "Моя боротьба"). Першим вони можуть передати привіт рагуль-попу Вельбоя, а третім – дечому навчити колабу RUSIIICK & Misha Substance на альбомі "Reactor" (2024).

Розкішний соульний семпл у треці "Господи, Помилуй Лівий Берег" відразу прихиляє душу до пана Альберта. Саме цього груву й бракує казенному гурту Мова, щоб називатися фанковим. Проповідь Українського соулу – це святе, але без груву немає фанку. Звісно, що в Україні можуть бути всілякі богопротивні покручі на кшталт асексуального фанку To Eternity & The Curly "Теорія любові" (2023). Без сексу й фанк не фанк.

Та наразі гурт Мова більше нагадує стерильний колектив Our Atlantic, який Суспільне якось навіщось нарекло бітлами зі Жмеринки (чи Бібрки). Грув має бути мусово. Грув особливо пасує бороді пана Альберта у ті миті, де він на хвильку схожий на Father John Misty у кліпі "The Night Josh Tillman Came To Our Apartment", ще того пересмішника.

У часи нинішньої зустрічі секулярних неуків та парафіяльних немовлят у вірі Альберта та Володю, які й породили гурт Хамерман знищує віруси, який породив гурт Рожевий Бліндаж і Гав-Гав, чекають нові виклики. У ці історичні часи вони мусять стати амбасадорами притомности поміж млосного примітиву. Мусять стібати всіх підряд, що праваків, що ліваків, що рагулів.

Навіть їхня рожева посестра Барбі за кольором, цей плакатик для школяриків від Ґрети Ґервіґ, працює хоч якось лише тоді, коли стібе всіх навсібіч, а не лише фашистиків. Як, до речі, й п'ятий сезон серіалу Фарго. Сам Річард Докінз написав свою книгу "Ілюзія Бога" насамперед для атеїстичних лохів, а вже десь там потім, за рік часу, й для всіх інших.

Ця історична зустріч породжує гурму агресивних неуків. Вони й самі могли у цьому нещодавно переконатися у ті моменти, коли деякі сайти почали заїкатися біля них своїм допотопним словом про якусь міфічну провокацію чи таке архаїчне в Україні (у цілому світі також) слово як "епатаж" зі запилених талмудів у кутку.

Франківець Марцінків та равчанка Верещук занадто дрібні персонажі зі своїм недалеким дріботінням на тлі ХЗВ чи РБіГГ. Надто легко сміятися з убогих богоносців. Їм пальця покажеш і вони вже збуджені вщент. А кинеш їм палку, то з розгону кидатимуться на колеса зубами всю дорогу. Верещук вже й так давно і безповоротно відлетіла.

А щодо Марцінківа, то після франківського трешу Патерн з'явилась така теорія, що Франківськ ще на зорі Незалежності захопили прибульці. Марцінків – рептилоїд, а ХЗВ на тому концерті приховували шкарпетками не цюцюрки, а свої позаземні хоботи з далекої галактики. Звідси й весь конфлікт з пальця та міжпланетний сатанізм в дусі книги Артура Кларка "Кінець дитинства".

Після неука Псюка, коломийських лабухів Hutsul Planet, єшкілєвського фільму Патерн (2022) чи перегарних колядників з Пенсії й справді може навіть здатися ненароком, що Франківщина – то якась клоака безпросвітного трешу. Однак це не зовсім так.

Свої нові виклики Альберт та Володя можуть спрямувати, наприклад, на рідненьке Суспільне, яке неможливо читати та дивитися без сміху. Тільки там бездарне Євробачення впливає на культуру, формує тренди та відкриває нові імена артистів, які підкорюють увесь світ. А можна, будь ласка, оголосити увесь перелік культурних впливів, трендів та українських артистів, які підкорили світ?

Медіа, як і пастирі, мали б бути розумнішими за своїх читачів, а не бовтатися з ними на одному рівні. Заодно хай ще вони запитають у Пилипа Пухарєва про те, звідки на початку 80-х взявся неосоул у матеріалі про ВІА Ватра, щоб більше не множити деякі патріотичні бздури з документалки Вусатий фанк.

Вже Руслана якось після перемоги Джамали кричала, що українська музика порве Захід. Минуло майже вісім років, але ніхто нікого так і не порвав. Для чого так постійно плекати вголос критичне мислення, якщо згодом ніде його не використовувати? Лише дві країни спроможні влаштувати масовий психоз довкола Євробачення, щоб щось там компенсувати собі в анналах – Україна та росія.

То мо' не варто остаточно уподібнюватися останнім у деяких культурних моментах? Гурту Рожевий Бліндаж і Гав-Гав – многая літа, щастя й здоровля на сторожі цього історичного моменту зустрічі. А щоб Альберт не загубив своєї світлої віри у грув, то саме для нього тут лунатиме трек Bobby Bazini "Take it Out on Me" з торішнього альбому "Pearl". Цим переможе.