Зміст статті

30 листопада 2022олександр ковальчук

Mariia&Magdalyna "human?" (2022)

Лайтова версія всього підряд про постапокаліптичні пейзажі з родинного гніздечка театру Дах.

Попсовий перформанс стереотипної кабарети від проєкту Mariia&Magdalyna, де немає ні сліз, ні покаяння, ні сексу.

Сніжинки та Біблія – це завжди кумедна колізія. Уважним дослідникам цього феномену варто відразу шукати статтю про місцевого кінокритика Тарасенка та його слухачів. А ось на музичній сцені України після 24 лютого відсоток божественних надоїв прогнозовано зріс у декілька разів, хоча й досі бовтається хвостиком після чотирьох сакральних логосів: мама, Україна, лелеки та калина.

У новій українській попмузиці просторікування на релігійну тематику можна зустріти у Кречета, Аліни Паш, альони альони, Izi Surf, thekomakoma та особливо у танцюриста Монатика, але лише Люсі з альбомом "Enigma" (2020) та хітом "Марія Магдалина" можна відразу радити Соррентіно для нового серіалу про Ленні Белардо.

Половинки дуету Mariia&Magdalyna колись були акторками театру "Дах" та учасницями музично-театрального гурту ЦеШо, а нині їх можна згадати біля такого явища нової української попмузики як целочка-поп. Там, колись сексуально розкуті слічниці різного ґатунку (Лобода, Вєра Брєжнєва, Настя Каменських, Дорофєєва тощо), нині контемплюють на співочий орден імені Марії Магдалини та витають в образі заплаканих богородиць з віночком незайманої флори на голові.

Але варто бути надзвичайно обережним з подібними порівняннями, оскільки дует Mariia&Magdalyna прагне чогось більшого. Прагне протиснутися пташатком у родинному гніздечку Влада Троїцького поміж гуртів ДахаБраха, Dakh Daughters та Ragapop.

Закономірно, що матеріал Mariia&Magdalyna на альбомі "human?" важко назвати чимось експериментальним чи сучасним. Це цілком стереотипний світ музиків Троїцького, світок кабаретних кліше, де поміж построкової постапокаліптики відбувається слабеньке погладжування чогось сюрреалістичного по дупці без особливої готики на думці.

Це вже зовсім лайтова версія усього, що відбувається на сцені театру "Дах". Років 15 тому це ще можна було вітати, але нині поціновувачів такого біблійного спокенворду можна шукати хіба що за студентськими лаштунками семінарій чи богословських академій. А ще з подібним вертепом можна ходити у дитячі садочки.

Біблійна попса від Mariia&Magdalyna не є чимось унікальним на місцевому ґрунті, оскільки тутечки можна пригадати деяких акторів придворного театру ім. Леся Курбаса у Львові, які відважно плутають духовні співи з духовним життям, а згодом знімаються у трешовому порно про митарства Богородиці у пеклі спагеті-вестернів.

Деякі вдалі ідеї ("destruction") тут миттю вбиває піїтне виконання банальних слів поблизу профанного проєкту Мистецького Арсеналу Ukrainian Songs Of Love And Hate (2022), який поміж іншого вкотре вказав на те, що місцеві мистці й досі замешкують свою тісненьку бульбашку щастя та слабенько розуміються на тому, що відбувається навколо. Ритуальні стогони ("Mariupol") дуету Mariia&Magdalyna після усього нагнітання атмосфери в колбу можуть запропонувати лише наївні віршики, пласкі та передбачувані. А хіба не про це писав Адорно щодо поезії після Аушвіцу?

Їхня наелектризованість з Теслою в уяві не збуджує навіть текст Прохаська ("tilo"), але про джаз там таки є один кумедний пасаж. Захід на територію Ragapop з відьмацькими завиваннями під грім та блискавку індастріалу занадто банальний, щоб можна було писати про щось інакше, окрім одного конання у порожнечі ("nova realnist'"). І замість факів клятому світові могли б просто переглянути серіал The End of the F***ing World.

У построковій постапокаліптиці, де свого часу після альбому "Air" (2019) могли спокійно розбігатися Dakh Daughters, які очуняли до життя лише на третьому альбомі "Make Up" (2021), Mariia&Magdalyna не можуть зазіхнути навіть на сльозичку розради, хоча вже так замахнулися у цих вселенських плачах на самих Sigur Ros. Вони байдуже запливають за горизонт з кінцями, і це навіть не Йонсі на альбомі "Sounds Of Fischer Vol. 1" (2022).

Їхнім пошуками людини за біблійним каноном "Ecce Homo" бракує живої іскри, і тому спеціально для них на цьому терпкому шляху самопізнання лунає трек "La Verdad" колективу Hermanos Gutiérrez з альбому "El Bueno Y El Malo" (2022).

Автор: олександр ковальчук

Якщо ви знайшли помилку, видiлiть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter.